Ця історія почалася в далекому 2002 році. На мапі мистецької діяльності країни з'явилася "Творча майстерня Олександри Теліженко" − підприємство, яке оберігає народну мудрість і творить новітнє мистецтво незалежної України.

Нині, як і 17 років тому, простір майстерні оживляють символи, виконані сотнями стібків ручної вишивки. У кабінеті директора Олесі Теліженко (доньки засновниці майстерні Олександри Теліженко), як у галереї, виблискують золотаві нитки сакраментального рушника, ніжаться ажурні подушки небесного й помаранчевого кольору.
Стіни буяють квітковими композиціями картин, а робочий стіл часто устелений ескізами вишивки та майбутніх колекцій одягу.

Т

репетні відчуття до прекрасного в Олесі проростають пагонами від мистецького родинного древа.

"Бачила, як із натхненням творили батьки. У кожного з них був свій принцип творчості. Постійно спостерігала за діяльністю тата, але мені було ближче те, що робила мама. Це великі глибокі знання, які не вивчиш за короткий період, не відчуєш, якщо не маєш мистецького бачення і не любиш мистецтво глибоко в душі", – каже Олеся Теліженко.

Мати – Олександра Теліженко – утілює колористичну вишуканість та віртуозну майстерність виконання в рушники, вишиті картини й костюми. Батько – Микола Теліженко – художник широкого діапазону: графік, скульптор, майстер витинанки.

Батьки давали достатньо волі для дій та роздумів, які спонукали Олесю на шлях творчості. Змалку вона вже визначилася – буде продовжувати сімейну традицію і стане модельєром, як ненька.

Д

рево роду

КОЛЕКЦІЯ 2005

Свою першу молодіжну колекцію "Древо роду" Олеся Теліженко показала на 17 тижні української моди у 2005 році. Дизайнерка презентувала дванадцять жіночих та три чоловічі моделі одягу. Ця колекція створена за мотивами аплікативних рушників Південно-Східної Черкащини.

Виготовлення ансамблів побудоване на використанні натуральних матеріалів (льон, домоткане полотно) із синтетичними тканинами,
які за своїми візуальними характеристиками подібні до маркізету. У колекції домінує вишивка в поєднанні з аплікацією, що доповнене стародавніми рельєфними швами: пухликами та морщенням.

Кольорова гама для образного вирішення колекції свідомо вибрана урочисто біла, немов оновлена. Наповнена новим змістом старовинна українська вишивка "білим по білому" – одухотворена, елегантна, піднесена. У кожній моделі наявні орнаментальні мотиви, які передають енергетику благословення наших предків. Колекція "Древо роду" покликана створити духовний комфорт, нести заряд добра, бути живим оберегом.

Із моменту створення першої колекції одягу "Древо роду" Олеся Теліженко продовжує працювати в стилі етномодерн. Етніка стає її "родзинкою", із якою вона щоразу експериментує та шукає цікаві рішення крою, соковитих кольорів й орнаментів.

У 2006 році Олеся Теліженко продовжує творити авангардну лінію українського одягу, де головну роль художньо-образної змістовності відіграє вишивка. Від мами Олександри Теліженко вона осягає глибини народної вишивки, виводячи її на рівень сучасних постмодерних пошуків. Тому наступна колекція "Мій добрий звір" має виразний тематичний зміст, ремінісценції витворів народного мистецтва і специфічні особливості крою.

Надає дизайнерка перевагу фактурі льону, вовни, а також домотканому полотну. Говорить: "Ніби "неідеальне" домоткане полотно виявляє свій характер. І тоді – ти розумієш, що в цей матеріал вкладена душа, адже він створений людськими руками".

М

ій добрий

КОЛЕКЦІЯ 2006

звір

Натхненням для створення колекції стала творчість народної художниці України Марії Приймаченко. Усі, хто хоч раз доторкнувся до творчості мисткині, назавжди залишаються в полоні створених нею фантастичних образів. Вони прості й геніальні, у них живе мудрість землі та велич космосу, уся незбагненність української душі з її поетичністю, фантазією й гумором. Особливу роль у роботах Марії Приймаченко відіграють звірі: небачені, дивовижні, але завжди добрі. Вони й стали головними героями ансамблів одягу.

Колекція створена в шляхетній гамі стриманих кольорів: колір піску, зітлілого листя, вологої землі та прохолодних відтінків синього. Тканини натуральні та м'які: вовна, льон. Зі слів дизайнерки, великі площини вишивки шовком різних комбінованих технік витримані на нюансах. На їхньому тлі, немов коштовності, звучать невеличкі оази яскравої кольорової вишивки. Вони вносять в загальний лад колекції спалахи динаміки та оптимізму. Такою є концепція колекції.

Олеся Теліженко говорить: "Лишилися дитячі враження від перегляду її творів у мистецьких альбомах. Яскраві роботи запам'яталися надовго і втілилися в колекції. Вийшов калейдоскоп із фантастичних тварин, інтерпретованих із полотен народної художниці, і квітів".

Спорідненість із народним одягом середини ХХ століття (час життя і творчості М. Приймаченко) надає декорові численних ручних швів, стібків, декоративних кольорових "строчок". Дух творчості М. Приймаченко наявний не лише в декорі, але й у формоутворенні ансамблів. Їхні риси - простота, комфорт. У цілому одяг дарує відчуття демократичності, свободи, невимушеності й легкої іронії.

С

кіфія золота.

КОЛЕКЦІЯ 2007

Великий степ

2007 рік ознаменувався створенням третьої колекії "Скіфія Золота. Великий степ", яка показує багатогранний культурний пласт скіфського періоду в українській історії. "Дух степу – його понесли у світи наші пращури. Це відтоді ми – скіфи, а згодом – козаки. Дух вольниці. Срібло полину і золото пшениці, горді, вільні жінки і мужні воїни чоловіки. Скільки ви дасте світові митців, воїнів, філософів, настільки він належатиме вам", - описує Олеся Теліженко.

Колекція повертає світу Україну. У моделях одягу вирує знаменитий "звіриний стиль": прекрасні олені, дивні дерева, грифони, що оберігають скарби. Це не фентезі, а дивовижно прекрасний світ, наново відроджений, щоби ствердити нас у ньому. "Шляхетні кольори і відтінки для шляхетних, – говорить дизайнер. – У цих шатах ви сміливо можете сказати: "Дивися, світе, я гордо несу свою вроду. Я – скіф'янка, сарматка, козачка... Я – українка".

Т

аткова витинанка

КОЛЕКЦІЯ 2008

Унікальним етапом творчості Олесі Теліженко стало розроблення нового способу оздоблення одягу – прадавнє мистецтво витинанки. Цю модерну технологію дизайнерка вибрала за основу колекції "Таткова витинанка", що була продемонстрована у 2008 році. Натхненням для створення вбрання "весна-літо 2009" стали філігранні роботи її батька – витинанки.

Витинанка - це давньослов'янське мистецтво вирізати орнаменти з паперу. Кожна деталь –винятково авторське натхнення.

Історія витинанки цікава: мистецтво поширилося в українському селі з появою та початком широкого використання паперу. Господині вирізали ажурні узори, аби прикрасити побілені стіни оселі. Зазвичай, витинанку прикріплювали до стіни молоком чи тістом, щоб було легше знімати під час побілення стін. Сьогодні витинанка також є оригінальним способом увиразнити інтер'єр домівки.

"Після того як батько реалізував себе в скульптурі з дерева, шамоту, глини та графічному зображенні, понад 10 років він працював із витинанкою. Спочатку вони були чорно-білі, – ділиться спогадами Олеся Теліженко. – Мистецтвознавці навіть вигадували міфи про те, що це уособлення "чорного, складного життя країни". А насправді йому друг подарував рулон чорного паперу, який він використовував для всіх робіт".

Для Олесі Теліженко важливим було те, що батько почав вирізати витинанки в період, коли ця творчість існувала на етапі народного ремесла. Вони були примітивні й симетричні: або дерево, або вазон із квітами. Натомість митець зумів підняти мистецтво "витинанки" від рівня хатнього ремесла до монументальної образотворчості. Композиції його творів змістовні й багатосюжетні. Вони мають філософський зміст для аналізу життя та себе як особистості.

Дизайнерка переконує: "Бачила, як він захоплювався різними видами творчості, та найбільше вразила саме витинанка. І я захотіла зробити колекцію на основі цієї техніки. Близько року формувала ідею, думала, яким чином утілити це в життя. Намагалася вирізати витинанки на тканині різними способами, доки не дійшла до потрібного способу".

Створюючи вбрання для колекції, Олеся надихалася роботами Миколи Теліженка, що мали ніжні квіткові мотиви. "Я "вишуковувала" окремі роботи, адже у творчому доробку батька переважають патріотичні й трагічні сюжети. Потім брала елементи, які подобалися,
насолоджувалася мотивом і трансформувала
візерунок в уяві. Так виникала хвиля натхнення", –говорить Олеся Теліженко.

У процесі роботи Олеся Теліженко розробила новий спосіб вирізання за допомогою комп'ютерних технологій. Завдяки дотриманню певних етапів оброблення тканини, дизайнерці вдалося довести цю технологію до абсолютної зручності.

Художній прийом витинанки в одязі – процес швидкий, економічний. А головне – візуально він так само яскраво прикрашає вбрання, як і вишивка. Дизайнерка наголошує: "Ми досягли такого результату, що вбрання комфортне й практичне у використанні. Його можна носити роками. Радію, що маю ще один авторський варіант оздоблення одягу".

ІІ.

Дизайнерська діяльність

Д

икий простір

КОЛЕКЦІЯ 2008

Свою п'яту осінньо-зимову колекцію 2010/2011 "Дикий простір" дизайнерка Олеся Теліженко присвятила мужньому чоловікові. Олеся говорить: "Я не визнаю "блакиті" у моді. Чоловік має бути чоловіком. Усередині в чоловіків захована велика сила, дана ще нашими предками багато століть тому, і я хочу, щоб це побачили українці".

Брюки незвичайного крою, комбінезони, різноманітні сорочки, пальта та просторі куртки з капюшонами – усе створено для чоловіка, який хоче голосно заявити про себе як про харизматичну особистість. Кольорова гама колекції ввібрала колорит козацького степу: від сивих ранкових туманів до випаленого сонцем різнотрав'я й чорноти нічних небес. Прикрасою одягу стає вишивка Східного Поділля, що вирізняється колоритом і геометричністю.

Колекція створена з натуральних матеріалів: льон, бавовна, шерсть. Яскрава індивідуальна річ, продумана геометрія крою, сміливі поєднання декоративних фактур і ручних швів – такою створила Олеся Теліженко кожну модель із колекції.

Як моделі для фешн-сторі Теліженко запросила рок-гурт "Гайдамаки". Створена на Заході України, просочена духом Гуцульщини, група уособлює рішучість, сміливість і виклик навіть у назві – гурт назвали на честь учасників повстанської революції XVIII-го століття.

Мода давно поєднала Олесю Теліженко та учасників гурту "Гайдамаки". Раніше дизайнерка створила для них сценічний образ у стилі "мілітарі" з елементами етно в червоно-чорних гайдамацьких кольорах. Такими "Гайдамаків" запам'ятали Австрія, Німеччина, Росія, Італія, Україна, Польща, Румунія, Голландія, Угорщина, Канада, Чехія, де проходили фестивалі "Sziget", "Джаз-Коктебель" і "Balkanfest".